Славутич

Славутич — місто в Київській області України. Місто розташоване на лівому березі Дніпра (Славутич — давньослов'янська назва Дніпра). На данний момент населення Славутича складає біля 25 000 чоловік, більша частина з яких була евакуйована після Чорнобильської катастрофи. Більшість населення Славутича тоді працювало на Чорнобильскій АЕС.
Славутич — наймолодіше місто України. Рішення про його будівництво як нового міста для постійного проживання працівників Чорнобильської АЕС і членів їхніх родин, було прийнято 2 жовтня 1986 року директивними органами колишнього СРСР, вже після аварії на ЧАЕС. І вже у вересні-грудні того ж року було здійснене проектування міста, а в грудні почалося будівництво міста силами восьми радянських республік. 26 березня 1988 року був виданий перший ордер на заселення квартир.

У будівництві міста брали участь архітектори й будівельники з восьми союзних республік: Литви, Латвії, Естонії, Грузії, Азербайджану, Вірменії, України й Росії, що надало кожному кварталові національний колорит. Як результат, зараз місто розділене на дванадцять кварталів: Бакинський, Білгородський, Вільнюський, Добрининський, Єреванський, Київський, Ленінградський, Московський, Ризький, Талліннський, Тбіліський, Чернігівський, кожен з яких має свою особливу архітектуру й атмосферу. Територія забудови міста займає 7,5 кв.км.,
Трагічним для жителів міста було рішення міжнародного співтовариства про дострокове закриття Чорнобильської АЕС. Коротка історія Славутича розпалася на два періоди: період 1987—2000 р. коли станція випускала товарну продукцію, і період після грудня 2000р, коли ЧАЕС була закрита й персонал станції почав скорочуватися по 400 чоловік у рік. За соціально-психологічному впливові на городян перший період історії Славутича можна охарактеризувати, як «романтичний», а другий — як «реалістичний».